Гендерна дискримінація в робочих відносинах як чинник психосоціальних ризиків

Гендерна дискримінація – це будь-яке необґрунтоване обмеження прав, можливостей або привілеїв людини через її стать чи гендерну ідентичність. Вона може проявлятися як у прямій формі (відкрита відмова, заборони), так і в непрямій (правила чи практики, які зовні нейтральні, але фактично ставлять у гірше становище осіб певної статі). Серед таких проявів – різна оплата за однакову роботу чоловіків і жінок, відмова жінці в підвищенні, бо вона може піти в декрет, ігнорування чоловіків на посадах у сферах, що стереотипно вважаються жіночими (виховання, догляд), сексуальні домагання або зневажливі жарти щодо статі. Все це спричиняє негативні наслідки для психоемоційного стану: відчуття несправедливості та безсилля, зниження самооцінки та впевненості в собі, хронічний стрес і напруження, емоційне вигорання тощо. Тому під час інформаційно-консультативного заходу в одній із громад Запоріжжя головний спеціаліст сектору з питань впровадження та реалізації програм психосоціальної підтримки управління інспекційної діяльності у Запорізькій області звернула увагу на те, що дискримінація, зокрема, гендерна, створює в колективі атмосферу недовіри та ворожості, яка негативно впливає на якість роботи. Вона також нагадала, що в Україні заборона гендерної дискримінації закріплена в Конституції України, Кодексі законів про працю та Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Більше про психосоціальну підтримку на робочому місці у воєнний і післявоєнний час: https://pratsia.in.ua/ilo/psykhosotsialna-pidtrymka-na-roboti.html