Психологічна безпека – один із вирішальних чинників стійкості в умовах воєнного стану

Професорка лідерства та менеджменту Гарвардської школи бізнесу Емі Едмондсон вперше запровадила в своєму дослідженні в 1999 році термін «психологічна безпека», визначивши його як спільне переконання членів команди в тому, що команда є безпечним місцем для міжособистісного ризику. Іншими словами, це стан, коли люди відчувають себе комфортно, будучи самими собою, і не бояться негативних наслідків, якщо вони, перебуваючи в робочому колективі:

– висловлюють нові ідеї, які можуть здатися божевільними або незвичайними;

– ставлять запитання, навіть якщо вони здаються дурними;

– висловлюють занепокоєння або незгоду;

– визнають свої помилки або просять про допомогу;

– кидають виклик статусу кво або пропонують зміни.

Про це йшлося на семінарі, який провела для однієї з патронажних служб Запоріжжя головний спеціаліст сектору з питань впровадження та реалізації програм психосоціальної підтримки управління інспекційної діяльності у Запорізькій області. Вона звернула увагу на те, що психологічна безпека не означає затишного середовища без викликів, тиску чи конфліктів. Навпаки, вона створює умови, в яких здорові розбіжності та продуктивні дискусії можуть відбуватися без страху помсти чи приниження, а команди краще навчаються, адаптуються до змін, виявляють і виправляють помилки, генерують більше інноваційних ідей.

Хоча психологічна безпека та довіра пов’язані, вони не є тотожними. Довіра часто стосується оцінки намірів іншої особи, тоді як психологічна безпека стосується колективного переконання щодо того, як група реагуватиме на певні дії чи висловлювання. Створення та підтримка психологічної безпеки є відповідальністю лідерів. Це включає моделювання вразливості, заохочення розгляду питань, активне слухання, конструктивне реагування на помилки та забезпечення справедливості.

Більше інформації шукайте тут: https://pratsia.in.ua/ilo/psykhosotsialna-pidtrymka-na-roboti.html