Захист прав дітей: законодавче регулювання дитячої праці та міжнародні стандарти

Дитяча праця— це наймана праця осіб, які не досягли віку трудової дієздатності. Згідно із Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, дитиною вважається особа віком до 18 років. Дозволяється приймати на роботу дітей, які досягли 16 років, за умови створення безпечних і здорових умов праці.

Законодавство України чітко регулює порядок застосування дитячої праці. Дітям надається право на захист від економічної експлуатації та праці, що може бути небезпечною для їхнього здоров’я або розвитку, а також заважати освіті. Важливо запобігати негативним наслідкам, які можуть виникнути від роботи, що шкодить фізичному, психічному, духовному, моральному чи соціальному розвитку дітей.

Перший закон, що обмежував тривалість робочого дня для дітей віком 9-13 років до восьми годин, а для підлітків 13-18 років — до 12 годин, а також забороняв нічну працю дітей та підлітків віком 9-18 років, був прийнятий у 1833 році у Великій Британії.

На міжнародному рівні, Міжнародна організація праці (МОП) ухвалила Конвенцію №182 від 17 червня 1999 року «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», яка була ратифікована Законом України від 5 жовтня 2000 року №2022-III і стала частиною національного законодавства.

Відповідно до статті 3 цієї Конвенції, «найгірші форми дитячої праці» включають:

• усі форми рабства або практики, подібні до рабства, такі як продаж дітей, торгівля ними, боргова кабала, кріпосна залежність, примусова або обов’язкова праця, включаючи примусове вербування дітей для участі у збройних конфліктах;
• використання, вербування або залучення дітей до проституції, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
• залучення дітей до незаконної діяльності, зокрема виробництва та продажу наркотиків;
• робота, що за своїм характером або умовами виконання, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей.

Ці стандарти є важливими для захисту прав дітей і їхнього благополуччя, а дотримання їх є обов’язковим у всіх країнах, що ратифікували цю конвенцію.