Всесвітній день боротьби з дитячим рабством

16 квітня відзначається Всесвітній день боротьби з дитячим рабством. Поняття дитячого рабства трактується, як примусова експлуатація дитини заради чужої вигоди.

Перші Конвенції про дитячу працю були прийняті задовго до Декларації прав дитини (1959 рік) та Конвенції ООН про права дитини (1989 рік). Конвенцію про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон) прийняла в 1919 році Міжнародна організація праці, якою мінімальний вік роботи на промислових підприємствах встановлено 14 років. Згодом прийняті Конвенції: про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі (Генуя – 1920 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева – 1921 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи на непромислових роботах (Женева – 1921 рік).

Нагальна необхідність захисту дітей від експлуатації привела до розробки Програми дій по ліквідації експлуатації дитячої праці, прийнятої Комісією з прав людини в 1993 році. Відповідно до цієї програми торгівля дітьми, дитяча порнографія, торгівля дитячою порнографією, міжнародна торгівля дітьми в аморальних цілях і утримання в рабстві малолітньої прислуги – все це кваліфікується як міжнародний злочин.

Відповідно до цих документів забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, а саме:

1) усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

2) використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

3) використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;

4) робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

До поняття дитячого рабства включаються такі категорії як торгівля дітьми, діти-солдати, шлюб з дітьми та домашнє рабство дітей. У світі близько 158 мільйонів дітей змушені працювати, 73 000 – у небезпечних умовах, 1 мільйон дітей працюють на шахтах чи будівельних майданчиках, 9 мільйонів примушені до рабства. Дитяча праця, як один з видів дитячого рабства, як і раніше, найбільш поширена в сільському господарстві. Особливо вразливими в цьому плані є діти із проблемних родин, а також ті підлітки, які ніде не навчаються та не працюють.

За даними Глобального індексу рабства (Global Slavery Index), у нашій країні понад 286 тисяч людей проживають в умовах рабства. Основними формами експлуатації у сучасному рабстві є не лише примусова праця невільників, а й їхнє використання у секс-індустрії, у військовому конфлікті, у жебракуванні та, найстрашніше, на чорному ринку органів.

Кримінальним кодексом України, зокрема статтями 150 та 150¹, передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці – карається пробаційним наглядом на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, вчинені організованою групою, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов’язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Дії, вчинені організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Нагадуємо основні поради і дітям, і дорослим, що треба робити аби не потрапити у сучасне рабство:

– не довіряйте незнайомцям;

– ніколи нікому не віддавайте паспорт чи інші документи, що підтверджують особу, тримайте їх копії окремо від оригіналів;

– постійно контактуйте з близькою людиною в Україні, особливо під час перетину кордону;

– тримайте під рукою найважливіші контакти: телефони гарячих ліній, волонтерів, юристів, адреси посольств тощо.

Відповіді на актуальні питання також можна знайти на інформаційному порталі Держпраці: https://pratsia.in.ua.