Реальна історія (Кіровоградщина). Як інспектор праці допомогла одинокій матері отримати додаткову соціальну відпустку

Одинока мати Наталія (ім’я змінене) працювала на одному з приватних підприємств Світловодської громади, що на Кіровоградщині. Керівник протягом тривалого часу відмовляв їй у наданні додаткової соціальної відпустки, хоча жінка надала роботодавцю всі необхідні підтвердні документи. Він мотивував відмову «виробничою необхідністю» та відсутністю заміни, наполягаючи на тому, що під час воєнного стану надання додаткових відпусток є правом, а не обов’язком роботодавця.

Наталія звернулася до управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області.

Інспектор праці провела із керівництвом підприємства інформаційно-роз’яснювальну роботу. Вона звернула увагу на те, що, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», одинокій матері щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів. Стаття 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» справді дозволяє роботодавцеві відмовити працівнику в наданні відпустки, але тільки якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Оскільки підприємство, де працює заявниця, не належить до цієї категорії, відмова і наданні соціальної відпустки є неправомірною. Крім того, додаткова соціальна відпустка на дітей надається в обов’язковому порядку за заявою працівника й не може бути замінена грошовою компенсацією (крім випадків звільнення).

Завдяки втручанню фахівця Держпраці та наданим правовим роз’ясненням керівник підприємства переглянув своє рішення. Наталія отримала додаткову соціальну відпустку в зручний для неї час. Ба більше, адміністрація підприємства привела графік відпусток у відповідність до вимог законодавства, врахувавши інтереси інших категорій працівників, які мають право на пільги.