Реальна історія. Як інспектор праці допоміг учаснику бойових дій отримати відпустку

Працівник будівельного підприємства Артем (ім’я змінене) звернувся до відділу кадрів із проханням надати йому додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій. Працівниця відділу кадрів повідомила, що керівництво не заперечує проти надання відпустки, але є питання: чи поширюється це право на працівника за сумісництвом. Через неоднозначність тлумачення норми ситуація могла ускладнитися, бо жодна зі сторін не бачила очевидного рішення.

Саме в цей час на підприємстві проводив інформаційно-роз’яснювальну роботу посадовець управління інспекційної діяльності у Дніпропетровській області. Детально проаналізувавши норми трудового законодавства, він нагадав, що, відповідно до статті 77-2 Кодексу законів про працю України та статті 16-2 Закону України «Про відпустки», учасникам бойових дій надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів на рік. Ці норми не містять обмежень щодо того, чи працює особа за основним місцем роботи, чи за сумісництвом.

Іншими словами, право на додаткову відпустку виникає в працівника, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, незалежно від обсягу відпрацьованого часу або статусу роботи (основна зайнятість чи сумісництво). Для реалізації цього права працівникові необхідно мати посвідчення учасника бойових дій та письмово звернутися до роботодавця з заявою на відпустку.

Працівник і кадрова служба діяли оперативно: Артем подав копію посвідчення та написав заяву, відділ кадрів оформив відповідний наказ і зафіксував дні відпустки в табелі обліку робочого часу. Також бухгалтерія нарахувала оплату за час відпустки, відповідно до правил обчислення середнього заробітку. Так професійне роз’яснення інспектора праці допомогло уникнути невизначеності в тлумаченні закону та потенційного порушення прав працівника.