Підприємцям м. Знам’янки роз’яснено питання неповної зайнятості

Фахівець управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області провела на робочих місцях у підприємців сфери торгівлі м. Знам’янки роз’яснення щодо ризиків використання праці неоформлених найманих працівників та щодо неповної зайнятості.

Неповна зайнятість – це зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем. Ст. 56 Кодексу законів про працю України визначено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників.

Неповний робочий час може бути запроваджений при прийнятті на роботу або згодом, за угодою сторін трудового договору або з ініціативи роботодавця. Неповний робочий час може встановлюватися на певний період (на визначений строк) або без обмеження строком, про що обов’язково зазначається в наказі про переведення на неповний робочий час.

Роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання таких працівників:

вагітної жінки (ст. 56 КЗпП України);

жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікою (ст. 56 КЗпП України);

жінки, що доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (ст. 56 КЗпП України);

батька, який виховує дітей без матері (зокрема, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 186-1 КЗпП України);

опікунів (піклувальників) (ст. 186-1 КЗпП України);

одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186-1 КЗпП України);

жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною (ст. 18 Закону України «Про відпустки»);

осіб з інвалідністю незалежно від групи інвалідності (ст. 172 КЗпП України);

осіб похилого віку (ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»).

У разі встановлення неповного робочого часу оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці»).

Фахівець застерегла, що оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час є підставою для притягнення порушника до відповідальності у порядку ст. 265 КЗпП України. При цьому немає значення, на скільки годин було оформлено зменшення робочого часу.