Основні нормативно-правові документи в міжнародному та Українському законодавстві щодо протидії торгівлі людьми

Основним міжнародно-правовим документом, що заклав основу сучасної системи протидії торгівлі людьми, є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності. (Палермська Конвенція ООН і Протокол до неї)

Стаття 3 Палермського протоколу визначає поняття «торгівля людьми»:

(a) «Торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або вилучення органів;

(б) Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, про яку йдеться в підпункті (a) цієї статті, не береться до уваги, якщо було використано будь-який із заходів впливу, зазначених у підпункті (a);

(в) Вербування, перевезення, передача, приховування або отримання дитини з метою експлуатації вважаються «торгівлею людьми» навіть у тому разі, якщо вони не пов’язані із застосуванням будь-якого із заходів впливу, зазначених у підпункті (a) цієї статті;

(г) “Дитина” означає будь-яку особу, яка не досягла 18-літнього віку.

Основним сучасним міжнародним документом з протидії торгівлі людьми є Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, яка була підготовлена для підписання у Варшаві 16 травня 2005 року і вступила в дію 01 лютого 2008 року. Україна ратифікувала Конвенцію 21.09.2010 р. Конвенція набрала чинності для України 01.03.2011 р.

Ця Конвенція вважається одним з найбільш важливих досягнень Ради Європи і найважливішим договором у сфері прав людини за останні десятиліття. Це перший європейський договір у даній сфері і комплексний документ, спрямований, в основному, на захист жертв торгівлі людьми та захист їх прав. Він також спрямований на сферу запобігання торгівлі людьми та переслідування тих, хто займається торгівлею людьми. Крім того, він передбачає створення ефективних і незалежних механізмів моніторингу, здатних контролювати виконання зобов’язань, що містяться в Конвенції.

Серед основних нормативних документів національного законодавства у сфері протидії торгівлі людьми можна виділити наступні:

– Закон України “Про протидію торгівлі людьми” № 3739, прийнятий Верховною Радою України 20 вересня 2011 року. Цей Закон визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантуючи гендерну рівність, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам.

– Постанова КМУ Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.від № 417  23.05.2012р

– Постанова КМУ Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.від № 417 від 23.05.2012

– Постанова КМУ Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.від № 783 від 22.08.2012р

Крім того, у квітні 2001 року Верховна Рада України приймає нову редакцію Кримінального кодексу України, який набув чинності з 01 вересня 2001 року, до складу якого увійшла стаття 149 “Торгівля людьми”.