Люди, які живуть з ВІЛ: захист прав та свобод

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, наділені всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України. Вони мають право на захист від будь-якої форми дискримінації, особливо у сфері праці та освіти.

У статті 2-1 Кодексу законів про працю України чітко вказано, що будь-яка дискримінація у сфері праці залежно від стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД заборонена. Це означає, що роботодавці не мають права:

• Відмовляти у прийнятті на роботу через ВІЛ-позитивний статус.
• Звільняти з роботи з цієї ж причини.
• Відмовляти у доступі до освітніх, медичних закладів, закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб.
• Відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг.

Якщо роботодавець наполягає на проведенні медичних обстежень перед прийняттям на роботу, відмовляє у працевлаштуванні через підозру або наявність ВІЛ/СНІДу, або звільняє з роботи з цих підстав, такі дії є незаконними. Постраждала особа має право звернутися до суду для оскарження дискримінаційних дій та захисту своїх прав.

Захист прав людей, які живуть з ВІЛ, є важливим аспектом соціальної політики України. Законодавство країни спрямоване на забезпечення рівних можливостей для всіх громадян незалежно від стану здоров’я. Важливо знати свої права та звертатися за захистом у разі їх порушення.