Аналіз щодо деяких змін, внесених Законом України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”

З 24.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі – Закон ).

Тобто, незважаючи на те, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 р, норми Закону діють з 24.03.2022 року.

Цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану( крім частини третьої статті 13 цього Закону)

Норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовуються.

На період воєнного стану з врахуванням вимог цього Закону сторони самостійно визначать форму трудового договору.

Працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці відразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці.

Щодо статті 38 КЗпП України,  положення статті надають право працівникові розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві, за наявності таких умов:

1) ведення бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника;

2) робота за трудовим договором не зумовлена примусовим залученням до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану або залученням до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Зміни та особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку на період дії воєнного стану щодо збільшення нормальної тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень є правом, а не обов’язком роботодавця, таке збільшення повинно бути обгрунтованим перш за все потребою ефективної діяльності відповідного підприємства, установи, організації в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення.

Щодо питання оплати праці зазначено, що роботодавець повинен дотримуватися вимог законодавства та вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.