Праця домашніх працівників: нова форма трудових відносин у законодавстві України

Новою формою трудових відносин для українського законодавства стала праця домашніх працівників.  25 серпня 2024 Кодекс законів про працю України доповнено новою главою XI-А «Праця домашніх працівників», якою визначені поняття домашньої праці та домашніх працівників, закріплюється правовий статус домашніх працівників та особливості його правового регулювання.

Так, домашня праця визначається як виконання роботи домашнього працівника в домогосподарстві.  Домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно проживають в одному жилому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Такі особи можуть перебувати у родинних стосунках чи стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із таких стосунків або перебувати і в родинних стосунках, і в стосунках свояцтва. Домогосподарство може складатися з однієї особи. А домашні працівники — це фізичні особи, які виконують роботу в домогосподарстві або для нього на підставі трудового договору з роботодавцем – фізичною особою.

Роботодавцем в такому випадку може бути як фізична особа, так і окремі члени домогосподарства, але не юридичні особи. Домашня робота може включати догляд за дітьми, прибирання, приготування їжі тощо. Працевлаштовувати домашнім працівником можна особу, яка досягла 16-річного віку.

Трудові відносини з домашніми працівниками мають бути оформлені письмовим договором, що гарантує їм права, передбачені законодавством, такі як оплачувана відпустка та відпочинок. Обов’язковою нормою для допуску домашнього працівника до роботи є повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ДПС України), про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормальна тривалість робочого часу домашніх працівників, не може перевищувати 40 годин на тиждень, хоча за згодою сторін може бути встановлено іншу тривалість робочого часу, але не більше за встановлену законом норму.  домашні працівники мають право на оплачувану відпустку (не менше 24 календарних днів), щоденний відпочинок, а також на оплату праці, яка регулюється законодавством про працю, тобто розмір заробітної плати не може бути нижчим розміру мінімальної заробітної плати, затвердженим законодавчо. Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.

Договір може містити додаткові положення для працівників, які проживають у житлі домогосподарства, включаючи умови проживання та соціальні гарантії. Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про охорону праці» при використанні праці домашніх працівників створення належних, безпечних і здорових умов праці покладається на сторони трудового договору, а роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що надаються працівнику для виконання відповідної роботи. Домашній працівник має право відмовитися від виконання важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

На відміну від усіх найманих працівників, загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників є добровільним. Припинення трудового договору з домашнім працівником вимагає дотримання всіх законодавчих норм і процедур, як і для інших найманих працівників.