Права та проблеми інвалідів

Щороку 3 грудня відзначається Міжнародний день інвалідів. Цей день є нагадуванням людству про його обов`язок виявляти турботу та милосердя до людей з особливими потребами. Інвалідність – це соціальне явище, а не захворювання чи вирок.

Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Вікторія Капінус провела роз’яснювальну роботу щодо додержання законодавства про працю, в рамках забезпечення виконання Стратегії Ради Європи про права осіб з інвалідністю на період 2017-2023 роки «Права люди: реальність для всіх», з метою надання роз`яснення інвалідам їх прав згідно трудового законодавства, яким за висновком лікаря дозволено працювати.

28.10.2019 було організовано зустріч з керівництвом КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР та 20 фізичними особами – інвалідами, які мають загальне захворювання, вручені буклети – пам`ятки в яких роз`яснено про права громадян – людей з інвалідністю, на працю закріплені у статті 43 Конституції України, у якій, визначено, що «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 № 875-XII (надалі – Закон № 875-XII) – інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту інваліда визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації.

Статтею 172 КЗпП України передбачено, що обов’язок роботодавців надавати інвалідам роботу.

Під час працевлаштування інваліда документами, які підтверджують інвалідність, є:
•    довідка МСЕК та виписка з акта огляду в МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії). У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці інваліда;
•    індивідуальна програма реабілітації інваліда (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).

Щодо гарантій, що надаються працівникам-інвалідам належать:
•    відповідно до частини 3 статті 26 Кодексу Законів про працю України (надалі – КЗпП) при прийомі на роботу не встановлюються випробування для інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
•    інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (частина 1 статті 39 КЗпП України);
•    при скороченні чисельності або штату переважне право на залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України,”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (пункт 5 частина 2 статті 42 КЗпП України).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11. 1996 року №504/96 (далі –Закон № 504/96) тривалість щорічної основної відпустки для працівників-інвалідів становить:
•    для інвалідів I і II груп – 30 календарних днів;
•    для інвалідів III групи – 26 календарних днів.

Відповідно до пункту 6 та 7 частини першої статті 25 Закону № 504/96, відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається інвалідам III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – інвалідам I та II груп.

Згідно вимог статті 172 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації медико-соціальної експертної комісії та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.