Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності

Згідно зі статтею 253 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії робітникам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров’я визначає Закон України „Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування” (далі – Закон).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону у разі настання одного зі страхових випадків застрахованій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу).

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої статті 15 Закону, здійснюється коштом роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440 затверджений Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, коштом роботодавця (далі – Порядок), яким визначено умови оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі коштом роботодавця.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом.

Варто зазначити, відповідно до статті 8 Закону у разі настання страхового випадку роботодавець зобов’язаний здійснювати застрахованим особам відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом і несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом.

Крім того, статтею 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.