Powered by : kan-studio Support by M.Saenko

Дві норми Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що стосуються визнання нещасних випадків не пов’язаними з виробництвом, були і залишаються «мертвими» або такими, які неможливо застосовувати. Ситуація ускладнилась у зв’язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого були внесені зміни і до згаданого Порядку. Огляд цих питань у публікації начальника управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Держгірпромнагляду на сторінках фахового журналу.


Внесені зміни

Постановою КМУ від 19.09.2012 № 868 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» (далі – Постанова № 868) було внесено зміни до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (далі – Порядок).

Варто зауважити, що суттєвих змін цей документ не зазнав. Так, у пп. 15, 31, 40 Порядку словосполучення «незалежно від порушення кримінальної справи» замінено на «незалежно від початку досудового розслідування». Певних змін зазнав і п. 16, у якому підп. 5 та 6 викладено в новій редакції. В абзаці 16 Додатку 6 до Порядку словосполучення «незалежно від порушення кримінальної справи» також було замінено на «незалежно від початку досудового розслідування».

Вказані зміни відбулися у зв’язку з набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК), який на думку багатьох правовиків є «революційним». На перший погляд заміна слів «порушення кримінальної справи» на «початок досудового розслідування» начебто нічого не змінила, якби не введення нових підходів у кримінальному процесі.

Так, згідно зі ст. 3 КПК під терміном «досудове розслідування» розуміється стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Згідно з цією ж статтею досудове слідство – це форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів. Таким чином, законодавством визначається, що першою стадією кримінального процесу є досудове розслідування.

Положення КПК від 28.12.1960 № 1001¬05 передбачали, що кримінальний процес розпочинається зі стадії порушення кримінальної справи. Так, згідно зі ст. 4 цього КПК суд, прокурор, слідчий і орган дізнання були зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину та вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання. Отримуючи інформацію про вчинений злочин, слідчий, орган дізнання повинні були її зареєструвати та перевірити, а потім прийняти одне з таких рішень: про порушення чи відмову в порушенні справи або надіслати заяву чи повідомлення за належністю.

Ст. 214 чинного КПК передбачає, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь¬якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР.

Отже, незалежно від початку досудового розслідування, а це внесення відомостей до ЄРДР, до обставин, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н¬1, належить заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків або дій в інтересах підприємства, крім випадків з’ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів.

Зазначене свідчить лише про одне – нормами Порядку встановлення обставин заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків або дій в інтересах підприємства, окрім випадків з’ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів, покладається на комісію з розслідування нещасного випадку незалежно від внесення відомостей до ЄРДР.

Далі, відповідно, виникає запитання, хто ж у Порядку мається на увазі під поняттям «компетентні органи». Оскільки положення згаданого документа не дають визначення цього терміна, а сфера дії нормативно¬правових актів, у яких його тлумачення наведено, не розповсюджується на процедуру проведення розслідування нещасних випадків, візьмемо за основу загальноприйняте його розуміння. Так, під поняттям «компетентний орган», як правило, мається на увазі орган, призначений або уповноважений на виконання певних дій або прийняття рішень. Але ж окремого органу, який би встановлював з’ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, на сьогодні не існує. Отже, враховуючи, що згідно з положеннями Порядку встановлення обставин, за яких стався нещасний випадок, належить до виключної компетенції комісії з розслідування, відповідно і встановлення випадків з’ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру належить до компетенції комісії, і саме її висновки можуть вважатися висновками компетентного органу.

Для того щоб зрозуміти застосування положень п. 40 Порядку, згідно з яким відомості про обставини і причини катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, що призвели до нещасного випадку, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства, незалежно від початку досудового розслідування передаються органами, які в установленому порядку проводять розслідування, у 10¬денний строк після його закінчення голові спеціальної комісії, знову ж таки повернемося до розуміння процесу досудового розслідування.

Отже, вище було визначено, що початком досудового розслідування є внесення відомостей в ЄРДР. Закінченням такого розслідування буде прийняття прокурором одного з рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК: закриття кримінального провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків – у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК, для якого характерно проведення слідчих (розшукових) дій, які є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Ст. 219 КПК визначено, що досудове розслідування повинно бути закінчено:
1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;
3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Таким чином, незалежно від настання події та початку досудового розслідування визначені в п. 40 Порядку відомості повинні бути передані голові спеціальної комісії в 10¬денний строк після завершення досудового розслідування.

Проблеми залишились

Що стосується нової редакції підп. 5 п. 16 Порядку, згідно з якою до обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом, належить вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, необхідно зазначити таке.

Відповідна норма кореспондується з положеннями ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Положення ж КПК уточнюють зазначене в цій статті, а саме: особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Згідно зі ст. 373 КПК, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд...

 
Ірина Калиновська,
начальник управління
нормативно-правового та юридичного
забезпечення Держгірпромнагляду

За матеріалами журналу «Охорона праці»

 


12.11.2014 |

Повернутись назад