Powered by : kan-studio Support by M.Saenko

Головний державний інспектор відділу додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Олена Лашкевич детально інформує про компенсацію та виплату середнього заробітку працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

 


Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 119 КЗпП України, працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Варто наголосити, що зазначені вище гарантії поширюються на осіб, які пішли на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом оформлення нового контракту, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення.

Зауважуємо, що існують різні позиції щодо поняття «особливий період». Зокрема, потрібно звернути увагу на позицію ВСУ. Верховний Суд своїм листом від 13.07.2018 р. №60-1543/0/2-18 сформулював правову позицію про те, що особливий період в Україні діє.

Про використання середнього заробітку при нарахуванні виплат мобілізованим працівникам вказує стаття 119 КЗпП. На сьогодні нарахування цієї виплати здійснюється за рахунок підприємства. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, який містить у пункті 1 переліку випадків його застосування пункт “залучення працівників до виконання військових обов’язків”. Для цієї ситуації при розрахунку середньомісячної заробітної плати використовується 2-х місячний календарний термін, який передує місяцю, в якому відбувся призов на військову службу.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах, як у розрахунковому періоді, так, і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Зазначені гарантії також зберігаються за працівниками, які під час військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) і перебувають на лікуванні в медичних установах, а також потрапили в полон або оголошені безвісно відсутніми. Гарантії зберігаються до дня, що настає за днем їх взяття на облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у випадку закінчення ними лікування в медичних установах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

У випадку звільнення працівника, на якого поширюється вимоги ст. 119 КЗпП України, роботодавця очікують такі наслідки:
1.    Відновлення працівника на роботі через суд.
2.    Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника на підставі ст. 235 КЗпП.
3.    Фінансові санкції, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП, штраф передбачений у розмірі 20 мінімальних заробітних плат.
4.    Адміністративна відповідальність посадових осіб на підставі ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кожна особа має право в порядку цивільного судочинства, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі тих, що виникли із трудових відносин.


31.01.2020 |

Повернутись назад