Powered by : kan-studio Support by M.Saenko

До Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області звернувся працівник підприємства щодо надання роз’яснення норм законодавства про працю з питання законності звільнення при скороченні, якщо декілька років тому була отримана виробнича травма на цьому підприємстві.

 

 


Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Константинова Ірина Ігорівна надає наступні роз’яснення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Проте в разі такого звільнення діють обмеження на звільнення окремих працівників, встановлені ст. 184 КЗпП, яка передбачає, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Пряма заборона на звільнення перелічених працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідується, не може ставитися взагалі.

Також відповідно до ст.42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
•    сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
•    особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
•    працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
•    працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
•    учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
•    авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
•    працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
•    особам з числа депортованих з України протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
•    працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;
•    працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Якщо посада, яка підлягає виключенню зі штатного розпису єдина, то відповідно і конкурувати працівникові на умовах, визначених ст. 42 КЗпП нема з ким.

Якщо працівника, який дістав на цьому підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання планують звільнити, то це звільнення вважається не законним, працівник має право звернутися до профспілкової організації (якщо вона є в підприємстві). У разі звільнення працівник має право звернутися до суду за захистом порушених трудових прав за місцем знаходження організації або й за місцем свого проживання. Доводити в судовому засіданні факт порушення законодавства про працю можливо й за допомогою свідків.


02.09.2019 |

Повернутись назад