Powered by : kan-studio Support by M.Saenko

До Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області письмово звернувся працівник, який хворіє (загальне захворювання) більше чотирьох місяців, що підтверджують оформлені належним чином і надані до відділу кадрів листки непрацездатності, з метою отримання роз’яснення  стосовно  права роботодавця  розірвати з ним трудовий договір.

 

 


Головний державний інспектор Олена Аладіна  надала  роз’яснення  наступного змісту.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України: «Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір  до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення на роботу протягом бiльш як чотирьох мiсяцiв пiдряд внаслiдок тимчасової непрацездатностi, не рахуючи вiдпустки по вагiтностi i родах, якщо законодавством не встановлений тривалiший строк збереження мiсця роботи (посади) при певному захворюваннi. За працiвниками, якi втратили працездатнiсть у зв'язку з трудовим калiцтвом або професiйним захворюванням, мiсце роботи (посада) зберiгається до вiдновлення працездатностi або встановлення інвалідності».

Отже, роботодавець у ситуації, наведеній у запитанні, має право, але не зобов’язаний розривати трудовий договір з працівником, який через хворобу (загальне захворювання) відсутній на роботі більше чотирьох місяців підряд.

Але, для того щоб роботодавець міг скористатися цією підставою для звільнення, непрацездатність працівника повинна тривати більше чотирьох місяців підряд. Якщо працівник вийшов на роботу хоча б на один день або між лікарняними листами узяв щорічну відпустку чи відпустку «за свій рахунок» тощо, перебіг 4-місячного строку уривається.

Підсумовувати періоди нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності, тривалість яких менше чотирьох місяців, не можна. Передбачений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України строк повинен спливти повністю. Закінченням цього терміну слід вважати відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі у зв’язку з хворобою.

Також, при звільненні працівника роботодавцю потрібно мати докази того, що звільнення працівника - це виробнича необхідність. Під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, при якій заміщення непрацездатного працівника є необхідним (неможливо ні перерозподілити обов’язки хворого між іншими працівниками, ні прийняти іншого працівника на період його хвороби). Інакше звільнення може бути визнане судом неправомірним.  У випадку  якщо працівник є членом профспілки  необхідно отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.




 


30.08.2019 |

Повернутись назад