Powered by : kan-studio Support by M.Saenko

Ґендерна рівність займає центральне місце у системі прав людини та серед цінностей Організації Об’єднаних Націй (ООН). Одним з фундаментальних принципів Статуту ООН, який було прийнято світовими лідерами у 1945 році, є «рівні права чоловіків та жінок», а також захист та просування прав жінок, як відповідальність кожної держави.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   


Нова Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року спрямована на укріплення інституційних механізмів забезпечення ґендерної рівності з комплексним підходом до подолання інституційних обмежень у сфері ґендерної рівності.
Законодавством про працю в Україні передбачено рівність трудових прав громадян України. Зокрема, ст. 2-1 КЗпП України передбачено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Крім того, відповідно до ст.17 цього Закону жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
При цьому, роботодавець зобов'язаний:
створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати  трудову діяльність із сімейними обов'язками;
здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;
вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.
Слід відзначити, що роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам,  за винятком специфічної  роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей,  вимагати  від осіб, які влаштовуються  на  роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.
Окремо на законодавчому рівні закріплено, що у разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної   угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.
Як ми бачимо на законодавчому рівні заборонена дискримінація за ознаками статті, гендерної ідентичності, сімейного стану, сімейних обов’язків, що дає можливість жінкам отримати право на рівні умови з чоловіками при працевлаштуванні, визначенні розміру заробітної плати та інших умов роботи.


13.08.2019 |

Повернутись назад