Powered by : kan-studio Support by M.Saenko

З метою профілактичної роботи та детального роз’яснення норм законодавства про працю, фахівцями Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за участю працівників Вільногірського міського центру зайнятості проведено семінар для працівників кадрових служб підприємств, організацій та установ міста Вільногірська Дніпропетровської області на тему: «Трудовий та цивільно-правовий договір – основні ознаки і відмінності»

 


Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпродзержинському регіоні Оксана Лапенко звернула увагу присутніх, що при застосуванні цивільно-правової угоди у відносинах з працівниками необхідно розуміти головні відмінності такої угоди від трудової, а головне – розуміти відповідальність за підміну понять трудового договору на цивільно-правовий, оскільки частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена фінансова відповідальність з приводу фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг фізичною особою може здійснюватися як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору і основною  їх відмінністю є те, що перші регламентуються Кодексом законів про працю, а інші — Цивільним кодексом України (ЦКУ).

Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У свою чергу, цивільно-правовий договір — угода між підприємством й особою на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Тобто, фактично, за ЦПД фізична особа може виконувати разові завдання різного характеру (наприклад, підготовка окремих консультацій, або супровід судових справ), при цьому, оплата таких робіт має відбуватися після їх прийняття за результатом (після підписання відповідного акту прийому-передачі).

Отже, як зазначила фахівець, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором метою є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує та виконує свою роботу, а у трудовій книжці запис про виконання роботи за ЦПД не робиться. Відповідно, якщо не встановлено факту прийняття особи на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою та не роз’яснено їй права, обов’язки та не поінформовано під розписку про умови праці - такий договір не можна вважати трудовим.

Без уваги не залишилися питання щодо загальнообов’язкового соціального страхування, щорічних відпусток, лікарняних, трудових відносин з неповнолітніми працівниками.


01.03.2018 |

Повернутись назад